Опубліковано

Пробудились заспані, заспівали квіти…

Пробудились заспані,
заспівали квіти,
Так запахло вічністю –
для душі, це втіха!
Залоскоче подихом
свіжим і питливим,
Защебече сонечко
на обличчях дивом…
І нап’ються свіжості
всі поля зелені,
замалюють квітами
Цій Землі – легені!
Я не можу вдихатись!
І лечу неначе!
Я неначе збільшуюсь,
То сміюсь, то плачу…
І стаю фіалкою,
То бува кульбабкою,
розправляю плечі.
То лечу із вирію
я крилом лелечим!..

25.04.2015

Inna Zalizniuk

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *