Опубліковано

Погляд в об’єктиві (роман)

ПОГЛЯД В ОБ`ЄКТИВІ

Що сталось із Сонцем?
Люди, що з ним трапилось за той час, коли мене тут не було?
Сонце…
Таке тепле, лагідне, привітне колись, там, десь у моїх спогадах, в моєму минулому житті… А яке ж воно миле було в дитинстві, одні спогади… Мрії… Сни…
Де воно? Де те тепле і привітне?
Холодно… Дивлюсь прямо на Сонце, навіть не жмурячись, а воно морозяне, крижане, що застигає серце від нього!
Холодно…
Я так змерз дивитись на нього, треба піти заховатись. А куди? Воно кругом!
Його не має тільки там, де сплять мої побратими…
Холодна, розпечена куля посилає на землю своє гостре, сліпуче проміння, б’є мене по голові, грудях, ріже по спині, сліпить так, що нічого не видно… 


Темно… Морок…
Мені холодно, мене трусить від цього життя…
Чому мене накрила така втома і зупинило таке палюче, заморожене Сонце?
Я нічого не бачу… Далі нічого нема… І мені нічого не треба… Бо я нікому не потрібен…
Доля? Що таке доля?
Йти , дихати, їсти, спати, говорити, інколи вбивати, інколи – бути вбитим…
Доля нічого не знає сама і не розуміє куди веде людину…
Наприклад, мене! Впаду зараз на цій траві…
А може, дійсно впасти? Ніхто ж не помітить… Подумаєш, одним менше…
Скільки їх пішло отам в диму, в угарі? Господи, скільки я перелічив останніх подихів? Скільки переловив останніх думок? Всі вони летіли до рідного – до сина, доньки, дружини, мами…
А я живу…
Я один…
І немає нікого…
Буду кричати і ніхто не почує, не прийде допомогти!
Бо вже нікого немає на цій Землі!
Я один залишився!
Я точно зараз впаду і рвучка трава замучить своїм життям…
Нічого не радує… Кругом смерть, пил… ржа…сморід…
І багато крові…
Не хочу спати! О, Боже, як же я боюсь спати!
Господи, ти ж є! Я точно знаю! Можна мені зовсім не спати, взагалі ніколи?
Які ж жахливі сни… Я пережив смерть найближчого друга.
Я змирився і відпустив його.
Але залишились сни… Ненавиджу їх, вони штовхають мене знову й знову в той день, в ту мить, коли Іван кинувся мене закрити і … куля, ота паскудна, ворожа куля вп’ялася в його щирі груди…
Боже! Голова… Який гуркіт! Який сильний біль!
Не пам’ятаю, нічого не пам’ятаю…
Тільки скажений біль і якийсь підступний свист у вухах…

Далі буде…

Напишіть відгук