Опубліковано

Спогади про геноцид українців…

“Ми всі спали під коровою, якби не вона, я б не вижив!” – я пам’ятаю розповідь одного дідуся в селі, коли він розповідав про Голодомор 33.

Сім’я була великою, як в ті часи це звичне явище, а вижили тільки двоє і то тільки тому, що міцніші були і спали під коровою… згадує, як берегли, стерегли по черзі корову, щоб ніхто не вкрав і не зарізав… такі важкі спогади про це , що навіть моє маленьке серце, яке не уявляло, що це таке – голод, здавлювалось і плакало… 
А моя мама говорила, по розповідям бабці, як родина пережила голод, вони були заможніші – батько швець, а мати – головний конюх (справжня амазонка сільська!), це були дуже престижні професії на той час, особливо конюх, це , як в пізніші радянські часи – “завгар”. Звичайно, не в розкошах – хліб ділили крихтами, але від голоду не “пухли”… Але розповідала, що бабця боялась виходити на вулицю бувало, бо люди падали просто йдучи по вулиці…
Боже, не дай більше цій нації цього пережити!
Зрозуміло, що нищать ті, хто незвично опиняється при владі і нищать тих, хто кращий за них…
Українців легше знищити, ніж підкорити…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *