Опубліковано

Я народилась!

Я народилась!
Світе, вітайся зі мною, звикай до мене, бо я тут тепер буду жити!
Сонце, ми знались до цього дня, грій мене тут, але не спали!
Небо, я пірнала в тобі, дозволь не забути тебе, шукай мене повсюду, лови пусті мої думки і розсіюй їх у безвісті!
Люди, я вже тут! Я народилась! 
Ви тут давно, ви звикли до цього життя, а я тільки його пізнаю!
Життя для мене завжди було чимось іншим – летом, миром, сяйвом!
Мені треба навчитись жити в цьому житті, в якому я відчуватиму багато болі, страху, зневіри!
А я так хочу літати, можна мені літати завжди?
Можна мені співати кругом і жити так , як раніше жила?
Можна?
Ви знаєте, а можна я вас навчу жити так як я?
Не для своєї гордості, а для того, щоб літати вкупі, щоб бути щасливими разом!
Я народилась, я житиму, творитиму, сміятимусь, плакатиму…
Я буду щасливою і нещасною…
Я буду жити… Я помру тут… але житиму вічно, завжди…
П.С. І ви , до речі так само.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *