Опубліковано

Я тихо залізу в валізу…

Коли мені буде 93,
Я тихо дістану валізу,
І вилетять з неї прожиті роки…
А я у порожню залізу…

Немає ні спогадів, немає вагань,
І сумнівів, розпачу в світі…
Кружляє у Всесвіті спрага до знань,
Єднає готових зі Світлом…
Немає вже значення все, що було –
уривки життя, долехвилі…
Маршує і далі все, що вело
До Бога і Ангелів Небокрилих…

Закрию валізу…Засну…
Все одно
щебечуть узори, як діти…
Від себе залишу одне лиш тепло –
у душах, у серцях розкритих…
3.12.2015

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *