Опубліковано

Як я починаю творити вишиту сорочку

Ото купуєш 1,5 метри полотна, притуляєш його до грудей і відчуваєш, що вже зовсім скоро почнеш писати нову сповідь свого життя… Йдеш замріяно вулицями, кругом авто, метушня людей, рух, музика, а ти в своєму світі. Ти вже думаєш , включаєш свою сердечну уяву і твої думки стеляться на тому полотні і оживають дивовижними візерунками…
Ти розумієш – це твоє життя, твоє вишите, пронизане творчим натхнення життя… 

Так, саме твоє, можливо не всім зрозуміле, можливо, комусь занадто просте, але тобі байдуже до думок інших, ти вся просякнута своїми думками і фантазіями, що розвиваються, вимальовуються різноманітними дивовижними зірочками, ромбами, хвилями, поєднання яких, зрозуміле такій же чутливій душі і Богу!


… ти йдеш і вже наперед знаєш, що цю ніч ти спати не будеш, бо поки не з’єднаються всі узорчики в цілісний орнамент і не розфарбуються в кольори, ти не зможеш залишити те полотно самотнім, воно , ще не вишите, але вже наповнене змістом вишитих слів і знаків…


… і ніхто нічого не бачить на ньому, а тільки ти і твоє серце, яке починає швидше битись, коли починаєш торкатись цього полотна, бо твоє серце вже оживило його своїм натхненням…
… перший дотик голки, ти починаєш “писати”…

… з цього моменту ти пишеш свою сповідь про своє життя в даний проміжок часу, всі твої думки і мрії, переживання та найкращі бажання будуть вимальовані там…
… і нехай, це дивна сповідь, не розшифрована, не розкодована, але це твоя особиста вишита сповідь.

Напишіть відгук