Опубліковано

Замордована тихо плачу

Замордована, тихо плачу…
І не видно нікому сліз.
Палять душі свої, неначе,
І майбутнє, неначе ліс…  

Закатована тисячоліттям,
Вже й зневірена і пуста,
Але завжди така привітна,
Але завжди така свята…

Я принижена й не зрозуміла,
І ошукана була всіма,
Залишилась така ж тендітна,
Тільки стала сильнішою я…

Замордована, з сумом дивлюся,
Я на люде, що тут живуть,
Й зрозуміти уже не беруся,
Звідки ненависть вони дістають?..

Я засмучена вже від усього,
Розривається моя душа.
Не шукайте ніде чужого!
Пригорніться, я ж у вас така своя!
25.02.2015

 

Напишіть відгук