Опубліковано

Ото ідеш малою по сільській вулиці, якраз у п’ятницю страсну… (есе)

Ото ідеш малою по сільській вулиці, якраз у п’ятницю страсну…
Не розумієш, чому так мало людей, ніхто не виходить з хат, тільки вибігають щось взяти з вулиці на подвір’ї…
Ідеш, дихаєш отим особливим повітрям, який буває тільки один раз на рік, і тільки в п’ятницю перед Великоднем!
Дихаєш ароматом пасочок, просто не можеш надихатись…

Здається все всередині пропахло тими пасками, і сама вже йдеш така ванільно-дріжджова, що не розумієш чи людиною ти взагалі народилась, а може – паскою?
Унікальний день, день коли готується так багато, але їсти нема чого – бо мати не дає! Каже – пости, дитино, бо доброго чоловіка випостиш! 
І взагалі, мама в цей день мало говорила, якось все тільки “мигами”, їй передала бабуся, що в цей день говорити не можна, все тільки про Ісусову Голгофу думати… бути весь день наче біля його хреста, біля його гробу… пройнятись цими почуттями, значить відчути істинну радість у свято, свято – Світлого Христового Воскресіння!
… ідеш і розумієш той смуток, який панує на вулиці і саме цей задумливий смуток змушує зупинити погляд на Небо!
Те саме Небо, що все бачило, що всіх приймає і завжди мовчить!
Тільки тоді воно страшенно загриміло, наче хотіло впасти і покрити собою жорстокий світ!
Те саме Небо, яке завжди дає надію, завжди хвилює душу різними питаннями, особливи тими – що буде там, колись, коли ми переходимо горизонт життя…

Що там чекає особисто нас за цим невизначеним, для кого таким близьким, для кого – таким далеким горизонтом…
Сьогодні день тиші, на серці щемно і тривожно, але передчуття неймовірної радості вже відчувається в глибинках серця.
Бо ми ж знаємо, що за день Христос Воскресне!

Він Воскресає щороку в наших серцях новою силою, новим весняним подихом , новою мрією про нове краще життя!
І знову почнеться творчість, рух, розвиток у Славу Господа!
І знову цей надзвичайним символічний Божий знак буде спонукати нас йти до Світла!

 

Напишіть відгук