Опубліковано

Присвята коханню

Присвята коханню…

(на написання  цього вірша мене надихнула історія однієї любові, чутливе, справжнє почуття, яке обірвала війна! Сучасна війна, що забирає майбутнє у тих, хто так про нього мріяв!)

– Ти плачеш, мила?
– Так, я плачу!
Хоч обіцяла всім не випускати
Більше сліз.
Я плачу часто,
Не плакати не можу я ніяк…  
Змиритись з тим, що не обіймеш,
І не триматимеш
За руку,
В очах твоїх вже не світимусь я…
– Ну як же, люба,
Тебе я сонну Ангелом
Легенько цілував,
А на світанку я промінцем
Бурхливим
Твої я щічки лоскотав…
Ти знову плачеш!
– Плачу…
Тебе шукала всюди.
Ніде, повір, ніде вже
На Землі тебе нема!
В бездонній пустоті –
Тривога, страх…
І я , я геть сама!..
– Кохана, ти не сумуй,
Я напишу тобі листа.
– Листа? О, Боже. Як?
– Ти полотно візьми
І вишивай… 
Як тільки
Голкою торкне рука твоя,
Відчуєш –
Творитиме Душа моя!
У кожнім взорі прочитаєш
Моє ти послання –
Як я живу, що я кую,
Молюсь –
Щоб ти щаслива
На Землі була!

Інна Залізнюк
17.09.2015

Напишіть відгук