Опубліковано

Перший рік з четвертою дитиною в сім’ї. Як воно було?

Сьогодні рівно рік тому, як з Божою милістю на світ з’явилось ще одне Життя! Ще одна Людина прийшла у нашу родину, одна Душа, яку ми маємо гідно прийняти, захистити, виростити і дати все найкраще для  реалізації саме її місії на цій Землі!

Сьогодні народився наш Лесик – четверта дитинка в сім’ї, третій хлопчик.

Як я прожила цей рік? Яким для мене особисто був цей перший рік його життя? Що змінилось в мені і нашій родині?

Далі вся неприкрита правда про це…

Так ми вже думали, що троє дітей – це вже повна наша чаша. Але Господь вирішує по-іншому. Він знає точно в який час і кому посилати нові життя.

Коротко – вагітність була для мене важкою фізично. 

І чесно – цей рік для мене був дуже важким! Я відчула багато змін в собі. Я довго не могла у голові переформатувати себе, що в мене їх уже четверо! Я і досі цього не усвідомлюю. Я сприймаю їх кожного окремо як друга і помічника, як партнера у цьому житті. І не сприймаю їх зовсім такими, що я їх маю вчити, наставляти, ми вчимося одне в одного. 

Цей рік якийсь хвилеподібний – від неймовірних спалахів щастя і радості до критичної точки перевтоми і повної апатії. Ви не помітили, ніхто не помітив за цей рік, хто мене знає, що мені було так важко фізично, я не могла розподілити себе між тим , що мала робити, щоб бути ефективною і ресурсною.

Бувало, я хотіла закритись від світу, нікого не бачити – тільки сім’я і все! Я усвідомлювала, що наша сім’я стала іншою, я стала іншою і ми всі пристосовувались до маленької людини, до нового життя з нею.

В тому ритмі, ідеях і планах, відповідальностях, що я жила до цього, я розуміла, що так я довго не зможу! Я відчувала постійно високий рівень певних очікувань в суспільстві від мене. Мене це трохи вводило в дисбаланс.

Я відчула, що маю приймати рішення, щоб бути просто фізично і психічно здоровою і здатною працювати!

Перше, що я зробила: 

  • обмежила спілкування по телефону. З усіма! Нехай вибачать мене родичі, друзі, близькі знайомі. Мені було важко взагалі чути когось, не тому, що хтось поганий, а тому, що я перебуваю в такому періоді, що маю сама себе зберегти
  • зробила відповідальний крок – повністю припинила спілкування з тими людьми, спілкування з якими мені приносило біль, неспокій, розчарування, спілкування, яке мене спустошувало, зневіряло і розчаровувало. Це були досить близькі люди. Це було важко зробити! Але я нарешті за свої 38 років знайшли сили поставити величезний мур між ними і собою!
  • я почала використовувати свій ресурс ефективніше і вмотивованіше! Я переосмислила своє життя і робила тільки те, що приносило користь , добро і красу світу!
  • я перестала витрачати себе на всіх і все, лізти в усі справи,які вважала колись добрими і що вони просто потребують моєї участі
  • я допустила думку, що маю віддати відповідальність за багато справ іншим. 

Що я робила?

  • я багато думала про Життя!
  • читала і дивилась фільми
  • турбувалась як могла про свою сім’ю
  • намагалась бути уважною по максимуму до тих, хто поруч
  • я стала більше цінувати своє оточення, своїх учениць, які приходили до мене на майстер-класи, я намагалась бути з ними максимально щирою і той час, коли була поруч з ними, я віддавала їм усе своє серце
  • відфільтрувала своє оточення. Може я погана в цьому. Але за цей рік відпало і відсіялось багато людей, з якими здавалось багато перспектив та планів, але зате, з’явились такі чудові поруч і залишились ті, які я дуже люблю і мрію про велику групову роботу з ними.
  • я багато творила: я написала близько 180 поезій, до десяти філософських есе, і близько десятка вишитих сорочок. Саме вишивка бувало просто спасала мене від повного виснаження! Вона надавала сили любити і творити далі!
  • я почала думати глобальніше про світ і свою справу, відчувала недоречність та всю смішність будь-якого критицизму, конкуренції, якихось лицемірних рухів і дій у світі, я відгородилась від цього.

Цей виснажуючий, важкий для мене рік виявився для мене НАЙЩАСЛИВІШИМ роком у моєму ЖИТТІ!

Я зрозуміла, що іду у правильному напрямку! Я виконую своє істинне призначення жінки, мами, творчої особистості.

Відкинувши все, що у мене забирало зайву енергію, я дійсно відчуваю, що стою на порозі нового періоду становлення своєї Душі та Духу!

І в цьому мені допомогла поява маленького життя, людинки, яку ми так полюбили і зараз уже не уявляєм, як жили без нього. Кожного дня я спостерігала за собою та своїми дітьми. Мене переповнювало щастя, коли я бачила на яку велику міру Любові здатні мої діти. Як же вони щиро і сердечно приймають Лесика, як умиляються ним. Лесик нам багато зробив доброго всього за один рік. 

Він повністю знищив у нашій сім’ї прояви егоїзму та конкуренції між дітьми. Він розчулив усіх і розтопив маленькі крижинки , які інколи плавали у серцях Роми чи Назара по відношенню одне до одного. 

З появою ще однієї дитинки я відчула по-справжньому як мене люблять мої діти!

Бувало, що ввечері я не маю сил зовсім, хочеться впасти і заснути, але втома така, що спати не дає – мене обіймає купка маленьких рученяток, цілують і слова “Мама, як ми тебе любимо!” – творять у серці дива!

Діти стали самостійнішими. Все менше виникає питань “Що вдягнути? що робити?” і т.д.

Все більше, вони беруть на себе обов’язки, які виконувала тільки мама. 

Зараз, саме сьогодні, коли я пишу, я втомлена, але дуже наповнена життям!

Мене все радує, мене нічого навколо мене не дратує, не розхитує, не гнітить. І я розумію, що цей фільтр, який я сформувала за цей рік мені був необхідним, щоб я залишилась ЦІЛІСНОЮ особистістю!

А Лесик? Як прожив цей рік Лесик? Він нічого не може поки сказати, але ми можемо тільки поспостерігавши за ним побачити – його унікально швидкий розвиток, його сміх, його танці, його унікальний вияв любові до братиків та сестрички!

Я думаю, що він нами задоволений! Йому повезло, що він з нами в команді!

Бажаю цьому маленькому, приємному хлопчику розвиватись, рости і бути здоровеньким, щоб ми могли тільки радіти!

Інна Залізнюк – мама Лесика, Ромчика, Назарчика та Вікусі.

 

Напишіть відгук