Опубліковано

Я відчуваю себе вільною, коли нічого не боюсь!

Я з дитинства була боязливою. Не те, що я сильно боялась темноти чи гусіні (але цього також), найбільше я боялась марно прожити життя! 

Добре пам’ятаю, як малою я захоплювалась і милувалась світом, мене вражало все, що я бачила в природі. Я навіть вражалась від самої себе, від того, що я людина і це найкраще, найрозумніше,що зі мною могло статись у світі природи! 

Але, щоб ЖИТИ, я зрозуміла що потрібно вигнати з себе дуже підступну штуку – СТРАХ!

Страх – це те, що паралізує всі інші почуття, особливо позитивні, страх має таку властивість – дивитись тільки назад, або дуже-дуже далеко вперед.

Відчуваючи постійний дискомфорт від того, коли страх впивається в моє серце, яке тоді здається створеним із гострих скляних уламків, тоді моє серце не може ні творити ні по-справжньому любити, воно перестає радіти всьому, а значить – припиняє ЖИТИ! 

Великий Ошо говорив: “У присутності страху немає місця любові”

Я зрозуміла, що тільки два види СТРАХУ є:

  • Це СТРАХ, що ми тягнемо зі свого минулого, як важкий і непотрібний мішок і
  • СТРАХ невідомого майбутнього, якого ми собі малюємо вже з тим “мішком непотребу”, що носимо з минулого.

Про це є вислів Говарда Лавкрафта: “Страх – найдавніший і найсильніший з людських почуттів, а найдавніший і самий сильний страх – страх невідомого.”

Тобто, причиною є  незнання і нерозбірливість. Ми так і не знаємо “хто ми є” зі свого минулого і не знаємо, що з нами буде в майбутньому.

Ми не знаємо “звідки ми прийшли” і “куди ми підемо далі”!

Що було “до того” і “що буде після”?

Ці питання глухо звучать у голові час від часу.

І я зрозуміла, що ці ВЕЛИКІ прогалини, незнання, неусвідомленість “чогось важливого”, того, що не договорюють всі релігії світу,  саме вони спонукають те велике відчуття СТРАХУ, який я для себе поділила на: страх Життя і страх  Смерті.

Ми боїмося всього , що пов’язано з життям, бо так і не пізнаємо його до кінця!

Ми страшно боїмося смерті, бо насправді не впевнені, хто нам каже правду!

Ми готові повірити комусь, хоча б комусь аби хтось нам логічно пояснив – що з нами все буде гаразд!

А з нами все буде гаразд! Бо такий закон Божий!

І до чого ж я дійшла? Зі мною все буде добре, але це залежить від мене! 

Це питання”Бути чи не бути?” – це як гімн еволюційної концепції світу!

Або ти ЖИВЕШ без страху і йдеш до свого “найкращого Я” або ти не живеш і йдеш туди, де ти вже можеш і не БУТИ!

Я перестала боятись привидів минулого, що толку думати про те, що було зі мною колись, коли я вже те минуле змінити не можу, але зараз трачу свій час дорогоцінного теперішнього на те, що не є вже реальністю!

Я зрозуміла, краще думати, що я можу робити “зараз”, ось у цю мить для свого кращого майбутнього, для такого майбутнього, якого прагне моя душа і в якому буде сяяти мій Дух!

З приводу смерті, я подумала: ні для кого не секрет, що я помру, коли ж не-будь це станеться, невідомо коли і як (поки для мене). Я відчувала велику Силу присутності в мені Чогось того, що не може ніде дітись. Це як вітер – він є завжди, навіть якщо ми його не бачимо і не відчуваємо.

І саме Це, що я відчуваю у своєму тілі є насправді моїм Я! Саме воно піде далі.

А значить – ніякої Смерті немає! Є тільки жаль, сум і горювання з того, що ми щось не встигнемо зробити, а щоб могли зробити!

Ви знаєте, з тих пір, як я скинула з себе- тягар з мішком минулого і утопічного марення майбутнього, я відчула, що я стала якоюсь невагомою і що я дуже хороша людина насправді, особливо коли посміхаюсь і радію Життю своєму і Життю інших людей!

Як би я хотіла, щоб світ, який ми самі собі тчемо із болів та страждань став зворотньою стороною справжнього світу – краси, гармонії та добра!

Інна Залізнюк

Нехай це Вам буде корисним, як і мені 🙂

Напишіть відгук