Опубліковано

Я відчуваю себе вільною, коли нічого не боюсь!

Я з дитинства була боязливою. Не те, що я сильно боялась темноти чи гусіні (але цього також), найбільше я боялась марно прожити життя! 

Добре пам’ятаю, як малою я захоплювалась і милувалась світом, мене вражало все, що я бачила в природі. Я навіть вражалась від самої себе, від того, що я людина і це найкраще, найрозумніше,що зі мною могло статись у світі природи! 

Але, щоб ЖИТИ, я зрозуміла що потрібно вигнати з себе дуже підступну штуку – СТРАХ!

Страх – це те, що паралізує всі інші почуття, особливо позитивні, страх має таку властивість – дивитись тільки назад, або дуже-дуже далеко вперед.

Відчуваючи постійний дискомфорт від того, коли страх впивається в моє серце, яке тоді здається створеним із гострих скляних уламків, тоді моє серце не може ні творити ні по-справжньому любити, воно перестає радіти всьому, а значить – припиняє ЖИТИ!  Читати далі Я відчуваю себе вільною, коли нічого не боюсь!

Опубліковано

Історія вишиття сорочок подружжю

Хочу поділитись з Вами щирим зізнанням про одне унікальне замовлення в моєму житті. Я ніколи не бачила цих людей. Замовлення через інтернет, але емоцій і почуттів у мені воно побудило стільки, наче це я вишивала для дуже близьких та рідних людей!

Все почалось з того, що одна жіночка зателефонувала мені і попросила вишити сорочки для себе і чоловіка. Я була дуже тоді завантажена роботою, але відразу погодилась. Її якийсь особливий тремтливий голос, сама тема розмови наче зовсім пішла не про сорочки, а про життя , наче ми добрі подруги і знаємо одне одного дуже багато років!  Читати далі Історія вишиття сорочок подружжю

Опубліковано

Перший рік з четвертою дитиною в сім’ї. Як воно було?

Сьогодні рівно рік тому, як з Божою милістю на світ з’явилось ще одне Життя! Ще одна Людина прийшла у нашу родину, одна Душа, яку ми маємо гідно прийняти, захистити, виростити і дати все найкраще для  реалізації саме її місії на цій Землі!

Сьогодні народився наш Лесик – четверта дитинка в сім’ї, третій хлопчик.

Як я прожила цей рік? Яким для мене особисто був цей перший рік його життя? Що змінилось в мені і нашій родині?

Далі вся неприкрита правда про це…

Так ми вже думали, що троє дітей – це вже повна наша чаша. Але Господь вирішує по-іншому. Він знає точно в який час і кому посилати нові життя.

Коротко – вагітність була для мене важкою фізично. 

І чесно – цей рік для мене був дуже важким! Я відчула багато змін в собі. Я довго не могла у голові переформатувати себе, що в мене їх уже четверо! Я і досі цього не усвідомлюю. Я сприймаю їх кожного окремо як друга і помічника, як партнера у цьому житті. І не сприймаю їх зовсім такими, що я їх маю вчити, наставляти, ми вчимося одне в одного.  Читати далі Перший рік з четвертою дитиною в сім’ї. Як воно було?

Опубліковано

Моя “ненависна” рутина, мої безкінечні будні…

Моя “ненависна” рутина, мої “безкінечні вимотуючи будні”!
Стукає каменем сильним в душі , моя “ненависна” щоденна рутина! Ввечері, лягаючи спати, я знаю до дрібниць, яким буде у мене наступний день, і так щодня вже багато років!
Ця ненависна рутина, може й бажала б зробити з мене таку ж саму одноманітну і буденну, звичну і безкінечно однакову!
Але ж НІ!
Ця моя “безкінечна і ненависна рутина” так наді мною нависла, будуючи мене саму з моїх прекрасних МАТЕРИНСЬКИХ думок!
Після “вранішнього погрому” пішли всі…   
Читати далі Моя “ненависна” рутина, мої безкінечні будні…

Опубліковано

продовження “Погляд в об’єктиві”

Продовження роману “Погляд в об’єктиві”, про життя після війни…

… я повернувся на Землю, на ту саму Землю, де люди живуть, радіють, ходять на роботу, народжують дітей, відпочивають; туди, де люди метушаться мирно і кожен з них пливе по своїй траекторії…
Наче повернення з космосу, наче є два світи: Мир і Війна!
Там я думав: “Як так, там може бути тихо, спокійно, мирно…”  Читати далі продовження “Погляд в об’єктиві”

Опубліковано

Мамин рецепт паски. Смачне тісто – смачна паска!

Пекти паску – то святе дійство!
Пам’ятаю з дитинства, як пахло в хаті, коли мама замішувала тісто, а ми бігали навколо неї, відволікали, щоб вщипнути того ароматного, жовтого тіста.
– Якщо тісто смачне, то і паска буде смачною, – так казала мама!
Її тісто завжди було особливо смачним, а вже пасочки, то вже й не передати! Адже ж моя мама все життя пропрацювала на хлібопекарському заводі і знала толк у випічці.
Так і для мене зараз – пекти паски, це обов’язковий ритуал.
Хай я щось не зроблю інше у підготовці до свята, але цей обряд свято зберігаю для своїх дітей!
Я впевнена, що вони запам’ятають на все життя ці запахи ізюму, ванілі, що огортають нашу оселю.
Так само , як і моя мама, я пригримую на них, щоб вони не крали і не їли тіста, так само вони відволікають мене, щоб підбігти і вщипнути в долоню собі того аромату.
І це буває один раз на рік. Відчуття свята уже приходить… 
Коли оселя наповнюється чистотою, затишком, запахом свіжеспеченої здоби та тихими , мирними розмовами.

Читати далі Мамин рецепт паски. Смачне тісто – смачна паска!

Опубліковано

Ото ідеш малою по сільській вулиці, якраз у п’ятницю страсну… (есе)

Ото ідеш малою по сільській вулиці, якраз у п’ятницю страсну…
Не розумієш, чому так мало людей, ніхто не виходить з хат, тільки вибігають щось взяти з вулиці на подвір’ї…
Ідеш, дихаєш отим особливим повітрям, який буває тільки один раз на рік, і тільки в п’ятницю перед Великоднем!
Дихаєш ароматом пасочок, просто не можеш надихатись…

Здається все всередині пропахло тими пасками, і сама вже йдеш така ванільно-дріжджова, що не розумієш чи людиною ти взагалі народилась, а може – паскою?
Унікальний день, день коли готується так багато, але їсти нема чого – бо мати не дає! Каже – пости, дитино, бо доброго чоловіка випостиш! 
І взагалі, мама в цей день мало говорила, якось все тільки “мигами”, їй передала бабуся, що в цей день говорити не можна, все тільки про Ісусову Голгофу думати… бути весь день наче біля його хреста, біля його гробу… пройнятись цими почуттями, значить відчути істинну радість у свято, свято – Світлого Христового Воскресіння!
… ідеш і розумієш той смуток, який панує на вулиці і саме цей задумливий смуток змушує зупинити погляд на Небо!
Те саме Небо, що все бачило, що всіх приймає і завжди мовчить!
Тільки тоді воно страшенно загриміло, наче хотіло впасти і покрити собою жорстокий світ!
Те саме Небо, яке завжди дає надію, завжди хвилює душу різними питаннями, особливи тими – що буде там, колись, коли ми переходимо горизонт життя…
Читати далі Ото ідеш малою по сільській вулиці, якраз у п’ятницю страсну… (есе)

Опубліковано

Найдорожче, найпочесніше звання – МАМА!

Я не знаю, чи є для жінки щось найочікуваніше та найтремтливіше за визнання дитини мамою.

Коли ти вперше стаєш мамою, розумієш, що цієї маленької людинки ще зовсім недавно  не було. А щось там ворушилось у твоєму животику, а потім – воно якимось дивом проявилось і стало самостійною людиною, такою маленькою і жалібною, такою беззахисною і такою щирою…
І ця маленька людинка так потребує тебе, її любов і ставлення такі чарівні, що переповнюють всі почуття і думки…
Воно так довго мовчить, тільки час від часу реагує саме на тебе щебетом, захопливим гуканням та посмішками, які посилаються тільки тобі… і ці маленькі оченята, завжди шукають тебе, а ти ще й досі не усвідомлюєш свого величного статусу мами, бо ж воно, оце дитя, ще тебе так не називає…
О! які ж емоції виникають, коли ця людина, перша людина, яку ти народила вперше так гулькочучи називає тебе : “Мама!
– О! Боже! Я – мама! Воно мене ідентифікувало серед мільярдів мам на планеті! 
Читати далі Найдорожче, найпочесніше звання – МАМА!

Опубліковано

Пам’ятаймо, що слова – то квіти, а квіти мають бути найкращими, бо тільки гарний цвіт дає гарні плоди

А чи знаєте Ви , як виростають “слова”, так оті самі – “слова , та й годі, більш нічого, а серце рветься, ожива, як їх почує…”?
Чи часто ми задумуємось над вимовленими словами, якими ми , можливо завдали неприємні відчуття, можливо – засмутили, боляче торкнули гострим лезом в саме серце?
Чи задумуємось, звідки ми вирощуємо ті звуки, інтонації, цілі слова?  Читати далі Пам’ятаймо, що слова – то квіти, а квіти мають бути найкращими, бо тільки гарний цвіт дає гарні плоди

Опубліковано

Погляд в об’єктиві (роман)

ПОГЛЯД В ОБ`ЄКТИВІ

Що сталось із Сонцем?
Люди, що з ним трапилось за той час, коли мене тут не було?
Сонце…
Таке тепле, лагідне, привітне колись, там, десь у моїх спогадах, в моєму минулому житті… А яке ж воно миле було в дитинстві, одні спогади… Мрії… Сни…
Де воно? Де те тепле і привітне?
Холодно… Дивлюсь прямо на Сонце, навіть не жмурячись, а воно морозяне, крижане, що застигає серце від нього!
Холодно…
Я так змерз дивитись на нього, треба піти заховатись. А куди? Воно кругом!
Його не має тільки там, де сплять мої побратими…
Холодна, розпечена куля посилає на землю своє гостре, сліпуче проміння, б’є мене по голові, грудях, ріже по спині, сліпить так, що нічого не видно… 
Читати далі Погляд в об’єктиві (роман)