Хочу поділитись з Вами щирим зізнанням про одне унікальне замовлення в моєму житті. Я ніколи не бачила цих людей. Замовлення через інтернет, але емоцій і почуттів у мені воно побудило стільки, наче це я вишивала для дуже близьких та рідних людей!
Все почалось з того, що одна жіночка зателефонувала мені і попросила вишити сорочки для себе і чоловіка. Я була дуже тоді завантажена роботою, але відразу погодилась. Її якийсь особливий тремтливий голос, сама тема розмови наче зовсім пішла не про сорочки, а про життя , наче ми добрі подруги і знаємо одне одного дуже багато років!
Я не отримала чітких вказівок щодо сорочок і це мене найбільше надихало! Чоловік тільки хотів біле по білому… А жінка щось ніжне і світле, але щоб підходило до сорочки до її коханого чоловіка.
Мене вразила історія їх кохання, яка так само з самої юності починається і вони вже разом багато років, як і ми з чоловіком.
Не розуміючи чому, десь на підсвідомому рівні я відклала всі замовлення , які були не завершеними і почала вишивати чоловіку сорочку. Вона була вишита в надзвичайно швидкий для мене термін. Я сама дивувалась і пояснювала це собі тим, що рідко трапляються замовлення на чоловічі сорочки і мені потрібно було таке переключення. Я не розуміла тоді, чому я так швидко вишила саме чоловіку сорочку.
Бог керував моїми руками і моїм часом! Так було треба!
Я щаслива була від того, коли отримала фото чоловіка у вишитій сорочці, а його дружина захопливо мені розповідала , скільки радості сорочка принесла її чоловіку і як це важливо саме зараз для нього! Вона була схвильована, голос тремтів від болю, щастя, плачу і великої любові!
Я почула страшну новину про її другу половинку… І мене це шокувало…
Тепер я ще більше розумію значення ручної роботи і те, що ми всі у цьому світі пов’язані як одне ціле і всі маємо працювати на благо і “здоров’я” цього одного ЦІЛОГО!
А от цю жіночку я довго не могла від себе відпустити – я вишивала їй майже рік.
І вона вичекала свою “м’ятну каву з молоком!, адже саме такі кольори захотіла чутлива пані Лариса.
Вона вже бачила свою сорочку і вже мені прощебетала, що це саме те, про що вона мріяла. Бо ця сорочка з першого погляду стала така “моя-моя” – як вона мені сказала!
Адже саме так! Це її сорочечка! Тільки для неї!
Я згадую її такий гарний, приємний голос, добрий, глибокий, її слова, її глибоке розуміння вишиваного мистецтва, її досконалий погляд на родину і стосунки у сім’ї…
Я вірю, що все у них добре і вони будуть жити разом ще довго-довго!
Я розумію більше себе і цей світ , в якому я живу!
Такі люди дають мені усвідомлення системності, грамотності і всюдисущності чогось Вищого в нашому людському існуванні! А я так боюсь хаосу у голові!
Я думаю – Господи! Ти ведеш мене такою чутливою стежкою – сльозами моїми і людськими, історіями, що неможливо пропустити мимо, бо я їх пропускаю через усю себе і трансформую у своїй творчості поетичними рядками і вишитими узорами!
Господи, дякую, за всіх людей, що ти мені посилаєш! Вони як Ти – прекрасні і це найкращий шлях для мене!
Інна Залізнюк