Опубліковано

Я відчуваю себе вільною, коли нічого не боюсь!

Я з дитинства була боязливою. Не те, що я сильно боялась темноти чи гусіні (але цього також), найбільше я боялась марно прожити життя! 

Добре пам’ятаю, як малою я захоплювалась і милувалась світом, мене вражало все, що я бачила в природі. Я навіть вражалась від самої себе, від того, що я людина і це найкраще, найрозумніше,що зі мною могло статись у світі природи! 

Але, щоб ЖИТИ, я зрозуміла що потрібно вигнати з себе дуже підступну штуку – СТРАХ!

Страх – це те, що паралізує всі інші почуття, особливо позитивні, страх має таку властивість – дивитись тільки назад, або дуже-дуже далеко вперед.

Відчуваючи постійний дискомфорт від того, коли страх впивається в моє серце, яке тоді здається створеним із гострих скляних уламків, тоді моє серце не може ні творити ні по-справжньому любити, воно перестає радіти всьому, а значить – припиняє ЖИТИ!  Читати далі Я відчуваю себе вільною, коли нічого не боюсь!

Опубліковано

Історія вишиття сорочок подружжю

Хочу поділитись з Вами щирим зізнанням про одне унікальне замовлення в моєму житті. Я ніколи не бачила цих людей. Замовлення через інтернет, але емоцій і почуттів у мені воно побудило стільки, наче це я вишивала для дуже близьких та рідних людей!

Все почалось з того, що одна жіночка зателефонувала мені і попросила вишити сорочки для себе і чоловіка. Я була дуже тоді завантажена роботою, але відразу погодилась. Її якийсь особливий тремтливий голос, сама тема розмови наче зовсім пішла не про сорочки, а про життя , наче ми добрі подруги і знаємо одне одного дуже багато років!  Читати далі Історія вишиття сорочок подружжю

Опубліковано

Перший рік з четвертою дитиною в сім’ї. Як воно було?

Сьогодні рівно рік тому, як з Божою милістю на світ з’явилось ще одне Життя! Ще одна Людина прийшла у нашу родину, одна Душа, яку ми маємо гідно прийняти, захистити, виростити і дати все найкраще для  реалізації саме її місії на цій Землі!

Сьогодні народився наш Лесик – четверта дитинка в сім’ї, третій хлопчик.

Як я прожила цей рік? Яким для мене особисто був цей перший рік його життя? Що змінилось в мені і нашій родині?

Далі вся неприкрита правда про це…

Так ми вже думали, що троє дітей – це вже повна наша чаша. Але Господь вирішує по-іншому. Він знає точно в який час і кому посилати нові життя.

Коротко – вагітність була для мене важкою фізично. 

І чесно – цей рік для мене був дуже важким! Я відчула багато змін в собі. Я довго не могла у голові переформатувати себе, що в мене їх уже четверо! Я і досі цього не усвідомлюю. Я сприймаю їх кожного окремо як друга і помічника, як партнера у цьому житті. І не сприймаю їх зовсім такими, що я їх маю вчити, наставляти, ми вчимося одне в одного.  Читати далі Перший рік з четвертою дитиною в сім’ї. Як воно було?

Опубліковано

Моя “ненависна” рутина, мої безкінечні будні…

Моя “ненависна” рутина, мої “безкінечні вимотуючи будні”!
Стукає каменем сильним в душі , моя “ненависна” щоденна рутина! Ввечері, лягаючи спати, я знаю до дрібниць, яким буде у мене наступний день, і так щодня вже багато років!
Ця ненависна рутина, може й бажала б зробити з мене таку ж саму одноманітну і буденну, звичну і безкінечно однакову!
Але ж НІ!
Ця моя “безкінечна і ненависна рутина” так наді мною нависла, будуючи мене саму з моїх прекрасних МАТЕРИНСЬКИХ думок!
Після “вранішнього погрому” пішли всі…   
Читати далі Моя “ненависна” рутина, мої безкінечні будні…

Опубліковано

Еволюція спідниць в Україні та світі. Від незшитих розпашних форм до рясованих спідниць в 7 полотнищ

Сьогодні спідниця стала предметом виключно жіночого гардеробу. Виняток становить лише шотландський кілт. Без неї не обходиться жодна сучасна жінка. Спідниця поряд з низкою інших видів одягу входить до складу так званого «золотого фонду». Це ті речі, які протягом не одного століття закріпили свою значимість і міцно «осіли» у наших шафах. Спідниця дозволяє підкреслити жіночність, витонченість, грацію жіночої фігури. 

Як і на будь-який інший вид одягу, особливий вплив на спідницю мав час, особливості культури, побуту, етнічна приналежність, архітектура, клімат. Не завжди спідниця була такою демократичною, як в даний час. Вона зазнавала багато змін.  Читати далі Еволюція спідниць в Україні та світі. Від незшитих розпашних форм до рясованих спідниць в 7 полотнищ

Опубліковано

продовження “Погляд в об’єктиві”

Продовження роману “Погляд в об’єктиві”, про життя після війни…

… я повернувся на Землю, на ту саму Землю, де люди живуть, радіють, ходять на роботу, народжують дітей, відпочивають; туди, де люди метушаться мирно і кожен з них пливе по своїй траекторії…
Наче повернення з космосу, наче є два світи: Мир і Війна!
Там я думав: “Як так, там може бути тихо, спокійно, мирно…”  Читати далі продовження “Погляд в об’єктиві”

Опубліковано

Присвята Герою – Максиму Ридзаничу

Присвячую справжньому Герою, кіборгу, Надлюдині – Максиму Ридзаничу (позивний – Адам).
Максиме,тобі Вічна пам’ять та вічна відданість твоїм перемогам!

… і не сон,
… і не спів,
… і не смуток,
… не продовження
… і не кінець!
Не життя
І не смерть,
І не стукіт
тих надривно
сміливих сердець…  
Читати далі Присвята Герою – Максиму Ридзаничу

Опубліковано

Мила, я уже в раю!

– Ти про мене думала!
Й серцем відчувала.
А коли я падав,
Ти крилом спасала!

– Я про тебе думала,
І у снах кричала,
А своїм коханням
Бога дивувала! 

– Подивись у Небо,
Мила, будь щаслива!
Вже страждань не треба –
Безкінечна нива…

– Де ж, коханий, зараз ти?
Серцем чую смерть твою…

– Невідомі нам світи,
Люба, я уже в Раю!..
21.07.2015

Читати далі Мила, я уже в раю!

Опубліковано

Присвята коханню

Присвята коханню…

(на написання  цього вірша мене надихнула історія однієї любові, чутливе, справжнє почуття, яке обірвала війна! Сучасна війна, що забирає майбутнє у тих, хто так про нього мріяв!)

– Ти плачеш, мила?
– Так, я плачу!
Хоч обіцяла всім не випускати
Більше сліз.
Я плачу часто,
Не плакати не можу я ніяк…  
Змиритись з тим, що не обіймеш,
І не триматимеш
За руку,
В очах твоїх вже не світимусь я…
– Ну як же, люба,
Тебе я сонну Ангелом
Легенько цілував,
А на світанку я промінцем
Бурхливим
Твої я щічки лоскотав…
Ти знову плачеш!
– Плачу…
Тебе шукала всюди.
Ніде, повір, ніде вже
На Землі тебе нема!
В бездонній пустоті –
Тривога, страх…
І я , я геть сама!..
– Кохана, ти не сумуй,
Я напишу тобі листа.
– Листа? О, Боже. Як?
– Ти полотно візьми
І вишивай… 
Як тільки
Голкою торкне рука твоя,
Відчуєш –
Творитиме Душа моя!
У кожнім взорі прочитаєш
Моє ти послання –
Як я живу, що я кую,
Молюсь –
Щоб ти щаслива
На Землі була!

Інна Залізнюк
17.09.2015
Читати далі Присвята коханню

Опубліковано

Мамин рецепт паски. Смачне тісто – смачна паска!

Пекти паску – то святе дійство!
Пам’ятаю з дитинства, як пахло в хаті, коли мама замішувала тісто, а ми бігали навколо неї, відволікали, щоб вщипнути того ароматного, жовтого тіста.
– Якщо тісто смачне, то і паска буде смачною, – так казала мама!
Її тісто завжди було особливо смачним, а вже пасочки, то вже й не передати! Адже ж моя мама все життя пропрацювала на хлібопекарському заводі і знала толк у випічці.
Так і для мене зараз – пекти паски, це обов’язковий ритуал.
Хай я щось не зроблю інше у підготовці до свята, але цей обряд свято зберігаю для своїх дітей!
Я впевнена, що вони запам’ятають на все життя ці запахи ізюму, ванілі, що огортають нашу оселю.
Так само , як і моя мама, я пригримую на них, щоб вони не крали і не їли тіста, так само вони відволікають мене, щоб підбігти і вщипнути в долоню собі того аромату.
І це буває один раз на рік. Відчуття свята уже приходить… 
Коли оселя наповнюється чистотою, затишком, запахом свіжеспеченої здоби та тихими , мирними розмовами.

Читати далі Мамин рецепт паски. Смачне тісто – смачна паска!