
Я з дитинства була боязливою. Не те, що я сильно боялась темноти чи гусіні (але цього також), найбільше я боялась марно прожити життя!
Добре пам’ятаю, як малою я захоплювалась і милувалась світом, мене вражало все, що я бачила в природі. Я навіть вражалась від самої себе, від того, що я людина і це найкраще, найрозумніше,що зі мною могло статись у світі природи!
Але, щоб ЖИТИ, я зрозуміла що потрібно вигнати з себе дуже підступну штуку – СТРАХ!
Страх – це те, що паралізує всі інші почуття, особливо позитивні, страх має таку властивість – дивитись тільки назад, або дуже-дуже далеко вперед.
Відчуваючи постійний дискомфорт від того, коли страх впивається в моє серце, яке тоді здається створеним із гострих скляних уламків, тоді моє серце не може ні творити ні по-справжньому любити, воно перестає радіти всьому, а значить – припиняє ЖИТИ! Читати далі Я відчуваю себе вільною, коли нічого не боюсь!